Exodus і дух Mass Effect: чим нова sci-fi RPG хоче зачепити фанатів

Є ігри, які достатньо показати кілька хвилин — і в голові вже виникає дуже конкретна асоціація.

Космічний корабель.

Команда з різних персонажів.

Далекі планети.

Людство, яке намагається вижити серед значно старших і небезпечніших цивілізацій.

Рішення, наслідки яких можуть наздогнати героя значно пізніше.

Не дивно, що Exodus майже відразу почали порівнювати з Mass Effect.

І річ не тільки в тому, що над грою працюють люди з досвідом BioWare.

Нова sci-fi RPG від Archetype Entertainment буквально заходить на територію, яку великі ігри останніми роками відвідували не так часто: сюжетна космічна пригода, де важливі не лише стрілянина та красиві планети, а ще й персонажі, вибір і відчуття, що за межами вашого корабля існує величезний світ.

Але називати Exodus «новим Mass Effect» було б занадто просто.

У неї є одна ідея, яка може зробити всю історію значно болючішою.

Час.

Людство тут уже давно не центр Всесвіту

У Mass Effect людство було відносно молодим учасником галактичної політики.

Ми тільки-но відкрили масові ретранслятори, вийшли в космос і почали намагатися довести іншим цивілізаціям, що теж чогось варті.

У Exodus ситуація ще неприємніша.

Людство залишило Землю й опинилося в далекій галактиці, де вже існують значно могутніші істоти — Celestials.

Для них люди далеко не вершина еволюції.

Швидше молодий вид, який намагається вижити серед сил, що технологічно стоять набагато вище.

Це одразу створює знайоме відчуття.

Ви не володар космосу.

Ви новачок.

І довкола купа цивілізацій, правил та конфліктів, про які герой знає далеко не все.

Саме це колись чудово працювало в першому Mass Effect.

Але головна фішка Exodus — не прибульці, а час

Ось де гра відходить від очевидних аналогій.

Головний герой належить до так званих Travelers — людей, які вирушають у надзвичайно далекі міжзоряні подорожі.

Через релятивістське уповільнення часу для самого мандрівника може пройти кілька днів або місяців.

А вдома — роки.

Іноді десятиліття.

Тобто ви залишаєте близьку людину, летите виконувати місію, повертаєтесь — а вона вже постаріла.

Або світ, який ви знали, змінився.

Або конфлікт, який тільки починався, давно завершився.

А наслідки вашого рішення вже стали частиною історії.

Це не просто красиве sci-fi пояснення швидких космічних перельотів.

Розробники будують навколо цього саму драму гри.

У Mass Effect ви рятували галактику. Тут можете буквально втрачати власне життя між місіями

Уявіть ситуацію.

Перед відльотом герой обіцяє комусь:

«Я скоро повернуся».

Для нього це може бути правдою.

За його відчуттями мине тиждень.

А для людини, яка залишилася вдома, — двадцять років.

Це дуже сильна концепція для RPG.

Бо звичайно рольові ігри дають нам ілюзію, що весь світ завмер, поки герой виконує побічний квест.

У Exodus він не завмирає.

Навпаки.

Час може стати одним із головних ворогів.

І якщо розробники реально використають цю систему в сюжеті, вона може створювати рішення, яких у Mass Effect просто не було.

Вибір знову має бути не декоративним

Одна з головних причин, через яку фанати досі пам’ятають Mass Effect, — не стрільба.

Навіть не Normandy.

А рішення.

Врятувати одного персонажа чи іншого.

Підтримати одну сторону конфлікту.

Пожертвувати чимось зараз заради більшої мети.

І потім через двадцять годин раптом побачити наслідки.

Exodus теж дуже активно говорить про вибір і його ціну.

Особливо через механіку часу.

Рішення не обов’язково повернеться до вас у наступній місії.

Може минути десятиліття.

Повернетесь на планету — і побачите, до чого призвела ваша дія.

Саме така відкладена реакція світу потенційно може стати найсильнішою рисою гри.

І так, напарники тут теж дуже важливі

Без хорошої команди «нового Mass Effect» не вийде.

Бо сам Шепард був лише половиною магії.

Гаррус.

Талі.

Ліара.

Мордин.

Рекс.

Міранда.

Гравці запам’ятали серію не тільки через великі галактичні конфлікти, а тому що між місіями можна було повернутися на корабель і просто поговорити з цими людьми.

Exodus явно хоче працювати в подібному напрямку.

У героя будуть Companions.

Вони мають власні характери, історії та мотивацію.

І головне — їхні стосунки з вами теж можуть змінюватися.

Тобто команда не повинна бути просто набором NPC, які стоять на кораблі й видають квести.

Корабель знову може стати справжнім домом

Це дуже важлива річ у космічних RPG.

Відкритий світ може бути величезним.

Планети — красивими.

Але гравцеві все одно потрібне місце, куди хочеться повертатися.

У Mass Effect таким місцем була Normandy.

Ви знали, де стоїть Гаррус.

Де сидить Джокер.

Куди йти говорити з Ліарою.

Після десятків годин корабель переставав бути просто меню між місіями.

Він ставав домом.

Exodus теж робить велику ставку на подорожі між світами та команду, тому саме корабель має всі шанси виконувати подібну роль.

І якщо після важкої місії перше бажання буде не відкрити карту, а пройтися кораблем і поговорити з усіма — значить, розробники все зробили правильно.

Але світ Exodus виглядає значно дивнішим

Mass Effect мав досить впізнаваний стиль космічної опери.

Цитадель.

Кваріанці.

Туріанці.

Крогани.

Азері.

Усе різне, але відчувається частиною одного Всесвіту.

Exodus намагається бути більш чужою.

Celestials — не просто ще одна раса, яку можна зустріти в барі.

Це істоти, які давно перебувають далеко попереду людства.

Їхні технології можуть виглядати майже як магія.

А самі світи іноді більше нагадують біологічний сюрреалізм, ніж класичний космічний sci-fi.

Це хороший знак.

Якщо гра хоче жити поруч із Mass Effect, їй потрібно мати власне обличчя.

Просто копіювати Цитадель нікому не потрібно.

Celestials можуть стати цікавішими за стандартних «злих прибульців»

Найпростіший сюжет виглядав би так:

ось могутня інопланетна цивілізація;

вона зла;

потрібно перемогти.

Але Exodus намагається показати складнішу структуру.

Celestials — це загальна назва для надзвичайно розвинених істот, але вони не обов’язково утворюють одну монолітну силу.

Серед них можуть бути різні фракції, інтереси й погляди на людство.

Для RPG це значно цікавіше.

Бо замість питання:

«Як знищити ворога?»

може з’явитися:

«З ким домовитися?»

«Кому можна довіряти?»

«Чия допомога виявиться пасткою?»

А саме такі морально сірі ситуації колись робили Mass Effect цікавішим за звичайний космічний бойовик.

У героя є ще одна дуже конкретна причина ризикувати

Історія не будується лише на абстрактному «врятувати людство».

На батьківщині головного героя — планеті Lidon — виникає серйозна загроза.

Travelers вирушають шукати технології та артефакти Celestials, здатні допомогти людям.

Тобто експедиції — це не туристичні подорожі красивими планетами.

Кожен виліт має ціну.

І знову повертаємося до часу.

Можна знайти необхідну технологію.

Але чи встигнете повернутися?

Що за цей час станеться вдома?

Саме ця невизначеність дуже добре працює для пригодницької RPG.

Головний герой не буде готовим персонажем на кшталт Шепарда

Ще одна цікава відмінність.

У Mass Effect ми створювали власну версію Commander Shepard, але сам персонаж уже мав чітку роль у світі.

Exodus теж дозволяє кастомізувати героя, але його шлях значно сильніше пов’язаний із роллю Traveler.

Ви — людина, яка буквально залишає звичайний хід часу.

Це не просто професія.

Це спосіб життя.

Ваші близькі старіють швидше.

Політичні ситуації змінюються без вас.

Можливо, навіть культура, з якої ви вилетіли, після повернення вже буде трохи іншою.

Для рольової гри тут величезний простір.

Бій теж нагадує Mass Effect, але хоче бути швидшим

Вид від третьої особи.

Стрілецька зброя.

Фантастичні здібності.

Напарники.

Бої на різних планетах.

Так, асоціації виникають миттєво.

Але Exodus виглядає значно рухливішою.

Герой активно переміщується ареною, використовує здібності та взаємодіє з футуристичними противниками.

Тобто це не просто укриття — постріл — укриття.

Особливо цікаво виглядають бойові можливості, пов’язані з технологіями Celestials.

Чим далі герой заходить у їхній світ, тим менш «людським» може ставати його арсенал.

Зброя має бути не просто різними автоматами

У великій sci-fi RPG хочеться відчувати, що ви реально досліджуєте чужу технологію.

Не просто знайшли:

«гвинтівка +12 до шкоди».

А отримали щось, що принципово змінює стиль гри.

Exodus робить акцент на Celestial technology — технологіях, заради яких Travelers взагалі ризикують життям.

І саме це може бути основою прогресії.

Знаходите новий артефакт.

Вчитеся ним користуватися.

Отримуєте нову бойову можливість.

І разом з героєм поступово переходите від звичайної людської зброї до речей, які на початку гри здавалися майже неможливими.

А ще тут є Mara-Yama

Якщо назва нічого вам не говорить — це нормально.

Але саме такі речі дають Exodus шанс не загубитися серед інших sci-fi ігор.

Mara-Yama — моторошні космічні істоти, які виглядають як дуже неприємне поєднання біології, технології й чистого кошмару.

І це вже зовсім не акуратний космічний оптимізм Star Trek.

Всесвіт Exodus може бути жорстким.

Дивним.

Іноді навіть майже хорорним.

Це добре.

Mass Effect теж умів різко переходити від красивої Цитаделі до місця, де вам дуже не хотілося залишатися наодинці.

Наскільки великими будуть планети?

Ось тут важливо не очікувати Starfield.

Exodus не позиціонується як гра про тисячу процедурно створених планет, де можна сісти буквально будь-де.

Її сила має бути в іншому.

Окремі світи.

Конкретні локації.

Сюжетні місії.

Дослідження.

Персонажі.

Тобто ближче до підходу Mass Effect, де кожна планета була частиною конкретної історії, а не просто координатою на величезній карті.

Для сюжетної RPG це навіть плюс.

Краще десять запам’ятовуваних світів, ніж сто однакових пустель із трьома базами.

Тут працюють люди, які прекрасно знають, чому Mass Effect був хорошим

Archetype Entertainment заснували ветерани BioWare.

Студію очолює Джеймс Олен — один із людей, які працювали над такими іграми, як Baldur’s Gate, Knights of the Old Republic та Dragon Age: Origins.

Над Exodus також працюють інші розробники з досвідом великих RPG.

Тому порівняння з Mass Effect виникли не лише через трейлер.

Команда добре знає школу BioWare.

Персонажі.

Партія.

Сюжетні рішення.

Велика пригода.

Саме такі речі роками були основою ігор студії.

Але тут є і небезпека.

Найгірше, що може зробити Exodus, — занадто сильно намагатися бути старою BioWare

Людям дуже легко продати ностальгію.

Скажіть:

«від творців старих BioWare RPG»

— і частина аудиторії вже зацікавилась.

Але 2026 рік — не 2007-й.

Не можна просто взяти структуру Mass Effect, замінити Normandy на інший корабель і чекати, що всі будуть щасливі.

Сучасна RPG повинна краще працювати з анімацією.

Бойовою системою.

Побудовою рівнів.

Швидкістю діалогів.

Дослідженням.

Exodus потрібна власна ідентичність.

І механіка time dilation якраз може її дати.

Наслідки через десятиліття — ось те, чого Mass Effect не робив

Уявімо квест.

Дві колонії конфліктують через ресурси.

Ви обираєте одну сторону.

Завершуєте місію.

Вирушаєте в космос.

Для героя минає кілька тижнів.

Повертаєтесь.

У світі пройшло двадцять років.

Тепер одна колонія стала великою державою.

Інша майже зникла.

Діти людей, яким ви допомогли, тепер дорослі.

Хтось вважає вас героєм.

Хтось — причиною катастрофи.

Якщо Exodus справді зможе регулярно використовувати подібні ситуації, це буде значно більше, ніж просто сюжетний трюк.

Це механіка наслідків, вбудована у фізику Всесвіту.

Романтичні стосунки тут можуть бути особливо жорстокими

BioWare свого часу навчила ціле покоління гравців витрачати пів години на вибір правильної відповіді в розмові з улюбленим напарником.

Exodus теж робить ставку на близькі стосунки між персонажами.

А тепер додайте time dilation.

Ви можете закохатися в людину.

Вирушити на місію.

Для вас мине кілька місяців.

Для неї — роки.

Це потенційно дуже сильна драма.

Звичайна RPG романтизує космічні пригоди.

Exodus може постійно нагадувати, що кожен такий політ забирає у героя частину нормального життя.

І навіть дружба з напарниками може змінюватися через час

Не обов’язково всі Companions будуть літати з вами постійно.

Якщо хтось залишиться вдома, повернення може бути дуже дивним.

Ви пам’ятаєте людину молодою.

А зустрічаєте її значно старшою.

Вона прожила роки без вас.

У неї з’явилися нові проблеми.

Нові стосунки.

Можливо, образа.

Тому механіка часу може зробити команду навіть важливішою, ніж у Mass Effect.

Бо тут стосунки змінюються не лише через діалогові вибори.

Сам хід часу стає частиною відносин.

У гри вже є величезний sci-fi фундамент

Цікаво, що Exodus не обмежується однією відеогрою.

Навколо Всесвіту вже створюють додаткові історії, книги та інші матеріали.

До роботи залучали відомих авторів наукової фантастики.

Це показує амбіцію проєкту.

Archetype не хоче зробити одну гру й забути про неї через два роки.

Вони намагаються побудувати повноцінний Всесвіт.

Саме так колись працював і Mass Effect.

Ви могли пройти тільки основні ігри й усе зрозуміти.

А могли залізти глибше в кодекс, книги та історії окремих рас.

Кодекс тут просто зобов’язаний бути хорошим

Так, звучить як дуже специфічна вимога.

Але для великої sci-fi RPG це важливо.

Ви зустрічаєте нову цивілізацію.

Нову технологію.

Нову планету.

Хочеться відкрити меню й прочитати:

звідки це взялося;

як працює;

чому важливо.

У Mass Effect кодекс був величезною частиною занурення.

Exodus має ще складніший світ із Celestials, далеким майбутнім і релятивістськими подорожами.

Якщо всю цю інформацію просто вивалять на гравця під час діалогів, голова швидко вибухне.

Хороший внутрішній довідник тут буквально необхідний.

Ще одна паралель із Mass Effect — загроза більша за одного лиходія

Хороша космічна опера майже завжди починається з локальної проблеми.

А потім виявляється, що все значно гірше.

У Mass Effect спочатку був Сарен.

Потім гравець поступово розумів масштаб загрози Жниварів.

Exodus теж явно не збирається обмежуватися одним поганим Celestial.

Сама структура світу натякає на конфлікт між людством і силами, які ми не до кінця розуміємо.

І це дає можливість розкручувати сюжет поступово.

Спочатку врятувати один дім.

Потім зрозуміти, що проблема стосується значно більшої частини людства.

Чи буде тут мораль «людство проти всіх»?

Сподіваюсь, що ні.

Найцікавіша фантастика рідко працює за принципом:

люди хороші;

прибульці погані.

І Exodus уже виглядає складнішою.

Людство саме перебуває в непростому становищі.

Celestials теж можуть мати абсолютно різні цілі.

А Travelers отримують сили й технології, які поступово можуть віддаляти їх від звичайних людей.

Тому цікавіше питання:

скільки власної людяності герой готовий віддати, щоб урятувати людство?

Ось це вже тема для серйозної RPG.

Графічно гра теж хоче виглядати як великий блокбастер

Exodus не намагається бути маленькою нішевою RPG з акцентом лише на текст.

Трейлери показують великі локації, складних істот, космічні кораблі й серйозну постановку.

Тобто бюджет відчувається.

Це важливо для жанру.

Після років, коли великі сюжетні sci-fi RPG виходили не так часто, хочеться знову отримати гру, де висадка на новий світ справді викликає:

«Ого».

Не тільки:

«Ще одна база з трьома контейнерами».

Але головний тест — не красиві планети

Найважливіша сцена Mass Effect могла відбуватися просто в маленькій кімнаті.

Два персонажі.

Розмова.

Один вибір.

І гравець сидить перед екраном кілька хвилин, тому що не знає, яку кнопку натиснути.

Саме таких моментів потрібно чекати від Exodus.

Великі монстри чудово виглядають у трейлері.

Космічний корабель продає гру.

Але RPG запам’ятовується тоді, коли ви через три роки все ще пам’ятаєте конкретну розмову з конкретним персонажем.

Що має спрацювати, щоб Exodus стала справжнім спадкоємцем Mass Effect

Потрібна команда, з якою не хочеться прощатися.

Рішення з реальними наслідками.

Сильний головний сюжет.

Всесвіт, який хочеться вивчати.

Хороші побічні історії.

Бойова система, що не набридає через двадцять годин.

І головне — власна ідея.

Не «ми теж літаємо космосом».

А щось, що через кілька років люди будуть називати саме «фішкою Exodus».

Time dilation прекрасно підходить на цю роль.

Тепер усе залежить від того, наскільки далеко розробники реально готові зайти з її наслідками.

Чи зможе Exodus замінити Mass Effect?

Замінювати його не потрібно.

Mass Effect залишиться Mass Effect.

У нього є Шепард, Normandy, Гаррус, Ліара й ціла епоха спогадів, яку неможливо повторити одним новим релізом.

Exodus цікавіша як гра, яка бере знайому формулу й ставить у центр іншу проблему.

У Mass Effect головним питанням було:

як людство знайде своє місце серед інших цивілізацій?

У Exodus воно може звучати інакше:

що залишиться від вашого життя, якщо кожна спроба врятувати людство забирає у вас роки, яких ви самі навіть не прожили?

І саме це робить порівняння з Mass Effect справді цікавим.

Не корабель.

Не перестрілки.

Не прибульці.

А можливість знову отримати велику космічну RPG, де після важкого рішення хочеться відкласти геймпад і кілька секунд просто подумати.

Якщо Exodus зможе дати такі моменти, їй зовсім не обов’язково бути «новим Mass Effect».

Вона зможе стати першою Exodus.